Результати аналізів крові часто містять показник, який викликає багато запитань у пацієнтів — рівень білірубіну. Підвищення або зниження цього показника може свідчити як про тимчасові зміни в організмі, так і про серйозні захворювання, що потребують уваги. Тож розглянемо, які значення вважаються нормальними, що може викликати їхнє відхилення та коли варто звернутися до лікаря.

Що таке білірубін?

Білірубін — це пігмент, який утворюється в організмі в результаті розпаду червоних кров’яних клітин (еритроцитів). Коли еритроцити «старіють», вони руйнуються, і з гемоглобіну вивільняється білірубін. Він потрапляє до печінки, де зв’язується з іншими речовинами та виводиться з організму через жовч.

Існують два основні види білірубіну:

1. Непрямий (вільний) — не розчиняється у воді, токсичний, циркулює в крові до моменту потрапляння в печінку.
2. Прямий (зв’язаний) — оброблений печінкою, менш токсичний, виводиться з організму. Детально про те, що таке прямий білірубін та як його визначити за допомогою лабораторного аналізу, можна дізнатися тут https://nikolab.com.ua/uk/prices/1043-2/.

Загальний білірубін — це сума прямого та непрямого типу речовини. Його рівень у крові є важливим показником роботи печінки, жовчного міхура та процесів обміну речовин.

Норма білірубіну в крові

Рівень білірубіну у крові вимірюється в мікромолях на літр (мкмоль/л). референтні значення:

• загальний білірубін — норма до 21 мкмоль/л;
• непрямий (вільний) білірубін — норма до 17 мкмоль/л;
• прямий (зв’язаний) білірубін — норма до 4 мкмоль/л.

Значення можуть дещо варіюватися залежно від лабораторії, статі та віку. У новонароджених рівень білірубіну тимчасово значно вищий — це явище відоме як фізіологічна жовтяниця. Для дорослих навіть незначне перевищення норми може свідчити про порушення в роботі печінки або жовчовивідної системи й потребує додаткового обстеження.

Причини підвищеного рівня білірубіну (гіпербілірубінемії)

Гіпербілірубінемія виникає, коли в організмі порушується обмін білірубіну або процеси його виведення. Основні причини такого стану:

1. Порушення виведення жовчі (холестаз) – через камені в жовчному міхурі, пухлини, спазм або звуження жовчовивідних шляхів.
2. Захворювання печінки – гепатити (вірусні, токсичні, алкогольні), цироз, печінкова недостатність або жировий гепатоз.
3. Підвищений розпад еритроцитів (гемоліз) – при гемолітичних анеміях, малярії, аутоімунних хворобах або деяких інфекціях.
4. Генетичні порушення – синдром Жильбера, синдром Криглера-Найяра, синдром Дабіна-Джонсона та інші спадкові хвороби обміну білірубіну.
5. Інтоксикації – отруєння деякими лікарськими препаратами, грибами, алкоголем або хімічними речовинами.
6. Затримка білірубіну у новонароджених – фізіологічна або патологічна жовтяниця, пов’язана з незрілістю печінкових ферментів.

Підвищення білірубіну потребує диференційної діагностики для з’ясування джерела порушення та вибору оптимальної тактики лікування.

Причини зниженого рівня білірубіну

Хоча зниження рівня білірубіну зустрічається значно рідше, ніж його підвищення, такі випадки також можливі. Основні причини:

1. Тривале голодування або жорсткі дієти – дефіцит поживних речовин може порушити нормальні метаболічні процеси, зокрема обмін білірубіну.
2. Окислювальний стрес – надмірна кількість вільних радикалів іноді супроводжується зниженим рівнем білірубіну, який має антиоксидантні властивості.
3. Прийом деяких медикаментів, зокрема, аскорбінової кислоти (вітамін С) у високих дозах або барбітуратів.
4. Помилки лабораторного аналізу – неякісний забір крові, неправильне зберігання або транспортування зразків можуть вплинути на точність отриманих даних.
5. Фізіологічні особливості – іноді спостерігається тимчасове зниження білірубіну без патологічних причин, наприклад, на тлі сильного фізичного навантаження або у певні періоди доби.

Знижений рівень білірубіну рідко вважається клінічно значущим, однак у поєднанні з іншими симптомами або результатами обстежень може стати підказкою для подальшої діагностики.

Симптоми, які можуть супроводжувати відхилення рівня білірубіну в крові

Відхилення рівня білірубіну можуть супроводжуватись певними клінічними проявами, хоча іноді зміни виявляються лише під час лабораторного дослідження.

Симптоми при підвищеному білірубіні (гіпербілірубінемії):

• жовтяниця шкіри, слизових оболонок, білків очей;
• потемніння сечі (колір темного пива);
• знебарвлення калу (сіруватий або світлий);
• свербіж шкіри;
• загальна слабкість, швидка втомлюваність;
• нудота, іноді блювання;
• біль у правому підребер’ї (при захворюваннях печінки або жовчного міхура).

Симптоми при зниженому білірубіні (рідко проявляються):

• запаморочення, головний біль, загальна млявість (на тлі анемії або оксидативного стресу);
• ознаки дефіциту поживних речовин (при голодуванні або виснаженні).

Наявність або відсутність симптомів залежить від причини відхилення та його ступеня. Сам по собі змінений рівень білірубіну не є хворобою, але сигналізує про можливі збої в роботі печінки, жовчовивідної системи або обміні речовин.

Корекція рівня білірубіну

Корекція рівня білірубіну передбачає не лише усунення симптоматичного підвищення чи зниження, а насамперед виявлення та лікування основної причини порушення. Тактика залежить від конкретної ситуації та тяжкості стану.

При підвищеному рівні білірубіну (гіпербілірубінемії) застосовуються:

• лікування основного захворювання (гепатит, холестаз, жовчнокам’яна хвороба тощо);
• гепатопротектори – препарати для підтримки функції печінки;
• ферментні препарати – при порушенні травлення через жовчну недостатність;
• фототерапія – переважно використовується у новонароджених;
• внутрішньовенні інфузії – при тяжкому стані або інтоксикації;
• корекція харчування – виключення жирного, смаженого, алкоголю, вживання легкозасвоюваних продуктів.

При зниженому рівні білірубіну:

• корекція харчування (достатнє споживання білків, вітамінів, антиоксидантів);
• усунення або зменшення стресових факторів;
• лікування анемії (при наявності);
• перегляд лікарських препаратів (деякі можуть знижувати рівень білірубіну).

Загальні рекомендації:

• регулярне обстеження печінки (УЗД, аналізи крові);
• контроль стану жовчовивідної системи;
• уникання самолікування та вживання токсичних речовин;
• консультація гастроентеролога або гепатолога при будь-яких стійких відхиленнях.

Рівень білірубіну в крові є важливим показником функціонування печінки, жовчовивідної системи та обміну речовин. Його відхилення можуть свідчити про різноманітні порушення – від функціональних розладів до серйозних захворювань. Своєчасне виявлення змін і звернення до лікаря дозволяє не лише уникнути ускладнень, а й своєчасно розпочати необхідне лікування. Контроль показників білірубіну особливо важливий при жовтяниці, загальній слабкості, порушеннях травлення та інших тривожних проявах.